Новий стандарт мистецької освіти:

коментар до основних змін у викладанні

образотворчого мистецтва у 5-му класі

       У новій редакції Державного стандарту середньої загальної освіти відповідно до розвитку особистісно розвивальної парадигми проголошено компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення таких результатів, як ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, а саме ключова, загально предметна і предметна.

У Держстандарті розведено два суміжні поняття: компетенція і компетентність. Компетенція інтерпретується як суспільно визначений рівень знань, умінь і навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини, тобто це – задана ззовні вимога, норма, а компетентність – інтегрована здатність особистості, що складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, які можуть цілісно реалізуватися на практиці, тобто передбачає індивідуальний досвід використання набутих у процесі навчання компетенцій. Отже, компетентність – це знання в дії.

Кожна освітня галузь через свій специфічний зміст має сприяти формуванню загальної життєвої компетентності школяра.

Систематизація компетентностей

Авторами Державного стандарту освітньої галузі «Мистецтво» у  середній школі зроблено першу спробу концептуалізації проблеми застосування поняття компетентність до мистецької освіти. Освітні компетентності систематизовано та об'єднано у такі групи: ключові (метапредметні); естетичні (міжпредметні, галузеві); мистецькі (предметні — музичні, образотворчі, хореографічні, театральні, екранні).

Ключова компетентність у Державному стандарті трактується як загальнокультурна, громадянська, здоров'язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій. Із цього переліку для освітньої галузі "Мистецтво" провідною вважаємо загальнокультурну, хоча всі інші також формуються у процесі навчання мистецтв. Ключові компетентності є універсальними і не належать до конкретної освітньої галузі чи навчального предмета. їх розвиток потребує узгодження змісту окремих освітніх галузей. Наприклад, загальнокультурна компетентність, яку ми тлумачимо як провідну, визначальну саме для мистецької освітньої галузі, реалізується в мистецькій освіті через такі галузеві компетенції, як етнокультурна, полі-культурна, культурно-дозвільна.

Провідною ключовою компетентністю для освітньої галузі «Мистецтво» є загальнокультурна компетентність, яка реалізується через такі галузеві компетенції: етнокультурну, полікультурну, культурно-дозвіллєву.

Міжпредметна естетична компетентність визначається як здатність орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів мистецтва.

Це означає, що сформовані в навчальному процесі естетичні ідеали і цінності, система інтегрованих художньо-естетичних знань і поліхудожніх уявлень має зробити учня здатним орієнтуватися в естетичних параметрах різноманітних сфер його життя поза мистецьким колом.

Предметна мистецька компетентність полягає у здатності учня до пізнавальної й практичної діяльності у певному виді мистецтва. До предметних мистецьких компетентностей належать музична, образотворча, хореографічна, театральна, екранна тощо. Учні мають розуміти специфіку й особливості різних художніх мов.

Визначені Державним стандартом  середньої загальної освіти вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з освітньої галузі «Мистецтво» містять такі універсальні компоненти, що визначають результати навчання, виховання і розвитку учнів:

• аксіологічний (сприймання, інтерпретація, оцінювання мистецьких явищ);
• праксеологічний (практична художня діяльність учнів);
• гностичний (пізнання особливостей художніх мов різних видів мистецтва);
• креативний (творче самовираження особистості школяра у сфері мистецтва);
• комунікативний (культура спілкування з приводу мистецтва).

З урахуванням цих компонентів для систематизації матеріалу розроблено структуру подачі змісту і вимог стандарту у загальній схемі-таблиці.

Структура подачі змісту складається з таких послідовних елементів:

• сприймання, аналіз-інтерпретація та естетичне оцінювання художніх творів;
• основні мистецькі поняття, їх практичне засвоєння;
• емоційно-естетичне самовираження в художньо-практичній, зокрема творчій діяльності.

Наголошено на таких особливостях змісту: єдність народного і професійного, українського та зарубіжного мистецтва, мистецькі традиції рідного краю, мистецтво як засіб спілкування між людьми, його місце у сучасному культурному середовищі, роль у житті людей.

Незважаючи на лаконічність формулювань, Стандарт чітко націлює зміст мистецької освіти на цілісність художнього розвитку особистості, адже він передбачає такі основні види діяльності учнів: художнє сприймання (спостереження), аналіз-інтерпретація та оцінювання; художнє самовираження, формування власних думок і почуттів у процесі використання знань і вмінь на практиці. Суттєво акцентовано роль мистецтва в соціально-культурному пізнанні та в особистісному житті, що важливо для залучення дітей до спостереження за естетичними явищами в повсякденних умовах життя людини, до участі у мистецьких заходах родинного та етнокультурного середовища; пробудження змалечку прагнення до впорядкування й естетизації довкілля.

Узагальнюючи коментар, можна зробити висновок, що естетична і мистецька компетентність школяра — багатогранний показник результативності загальної мистецької освіти, що інтегрує широке коло компонентів: когнітивний (знання), практичний (уміння), аксіологічний (цінності), креативний (досвід самовираження), комунікативний (досвід спілкування). Компетентнісний підхід до змісту і результатів шкільної мистецької освіти став концептуальною основою побудови державних стандартів в освітній галузі «Мистецтво», що детермінує необхідність упровадження його положень у художньо-педагогічну практику, адже сьогодні цей підхід радше декларується, ніж реально втілюється у програмно-методичному забезпеченні навчально-виховного процесу. Саме тому навчання мистецтв у загальноосвітній школі не стало повноцінною підготовкою дітей до реального життя.

Завдання вчителя – не просто навчати за новими програмами, а навчати й виховувати і по-новому, розуміючи, приймаючи та творчо застосовуючи нові принципи освіти нового покоління.